Будь слабкою!

Усі весь час мені торочать про те, що я повинна бути слабкою. Мовляв, тоді в мене з'явиться чоловік. І тоді ж великий і могутній мужчина своїми здоровенними плечима закриє мене від усіх на світі бід. Оплатить усі мої рахунки, годуватиме й піклуватиметься про мене, про кішку й про десятьох наших потенційних дітей. Ти лише мовчи, прикидайся тупою і немічною. Будь слабкою!

Як же нею бути? Питання довіри до когось і питання довіряти своє життя комусь тут не стоїть. То надто філософські і чисті поняття для життя сучасного. Показуй сльози, проси грошей, говори про свої проблеми, щебечи і кліпай оченятами - тоді "окей"? Це бути слабкою?

Психолог мені якось розклав природу реакцій чоловіка на жінку: якщо ти сильна, тебе хочуть завоювати, отримати й забути, якщо ж слабка - захистити й берегти. З його ж слів виходить, що "Будь слабкою!" - то чітка інструкція з нейролінгвістичного програмування відносин чоловіка й жінки.

"Будь слабкою!" - кричать мені з усіх сторін. Будь слабкою і знайди того, який принесе здобич на твою кухню й не вимагатиме більше нічого, крім твого тіла й вечері. Зізнавайся, що терпиш невдачі, що потребуєш допомоги, що втомлюєшся нести все на собі та, зрештою, хочеш нову сукенку.

Не зізнаюся, бо часом хочу лише обіймів і мовчання. Бо не вірю, що моє ниття здатне когось надихнути на подвиги. Бо сильні жінки й так слабкі у своїй силі, якої на всі виклики не вистачає... І який би не був великий і могутній мужчина, його здоровенні плечі не мають мене закривати.

"- Ти одна. За тебе нікому заступитися і ніхто за тебе не піде в бій", - сказав мені знайомий.

 "Окей. Тоді я візьму в руки меча й стану до бою сама", - відповіла спокійно.

 І в цьому я побуду слабкою, бо руки таки втомлюються тримати того меча, бо з ран скрапує кров, бо слабкість у жінці знаходиться там, де і її ж сила - у ній самій.