Найбільший, найгидкіший і найбрудніший злочин, який лише може скоїти проти себе жінка, - це принизити саму себе. Мовчати, коли треба і варто говорити, залишатися, коли давно слід було піти, обирати неякісні рішення, коли вони формують тебе ж, і засинати не з тими, ковтаючи тихі сподівання.
Цей злочин не карається жодним законом, його відслідкує хіба що внутрішня прокуратура і неодмінно подасть на жінку до самосуду. Тим часом у голові, при спогадах, свідках, тарганах і страхах відбудеться засідання. Тут без захисників і адвокатів розглянуть докази, проведуть психологічну експертизу й заслухають усі свідчення, переглянуть фотофакти і принизять ще більше.
І головним у цій справі буде лише відсутність чи наявність любові до себе, "породи", як часто кажуть, і "цінності проекту". Саме проекту, бо ж все, що вона має, який має вигляд і які люди її оточують - це все проект, що жінка реалізовує протягом життя.
Тож якщо любов'ю до себе можна ще якось відбрехатися, то порода чи відчуття власної цінності у цьому світі - або є, або їх немає. І коли порода, королівська кров чи оте відчуття внутрішньої якості таки є, то який би не був тяжкий злочин, у якому б стані жінка його не скоїла чи які б фактори до того не призвели, то все буде полеміка. Бо порода вилізе назовні й покаже всім, і навіть їй самій, який її рівень, у чому сенс і де двері для втечі з власної ж пастки.
Бо ж найбільше покарання і полегшення водночас - це таки мати ту породу, якої б психологічної і фізичної ціни то їй не вартувало.
Коментарі
Дописати коментар