Світло відбивається на дорозі, потім грається між дерев, сміється, застрягаючи в пам'яті, а потім пробігає швидко повз, мов його ніколи й не було. Так у повній темряві посеред міста світло від випадкових машин раз у раз гралося з тими, кому спати було зась.
Серпнева ніч уже спадала на плечі холодною ковдрою, а листя каштанів над головою шепотіло про майбутні зміни декорацій, виграючи часом на світлі геть іншими кольорами. Так у майже повній тиші дерева говорили з тими, кому спати було зась.
Далекі дивні звуки, випадкові люди, неспокійний вітер, що поза спинами нервово турбувався, і вередливе небо, яке все більше прикрашало себе блиском, стали тлом, на якому можна було намалювати картину. Їм спати було зась, бо вчора й завтра змішалися в один бурхливий коктейль, який вони випили сповна.
Раптова тиша, секунди зависли в повітрі - і ласкаві краплі дощу спускалися згори невидимими капітошками, що захопили весь простір довкола. Намочили світло, дратували вітер, галасували, вистрибуючи танці на асфальті, й розганяючи тих, кому спати було зась...
Коментарі
Дописати коментар