Тихо, м'яко, солодко...

 

 

 Фото - Mandrivnic Cherkasy

 Ніч тиха. Її ласкаву і глибоку тишу пронизують лише неслухняні цвіркуни, що ховаються у густій траві і щосили дають свій музичний концерт, мов він - останнє, що вони мають зробити у своєму житті.

Повітря м'яке. У нього провалюєшся, мов у тисячі тисяч пір'їнок, які лоскочуть шкіру, змушують посміхатися і летіти невагомо без жодної думки у голові.

Запах солодкий. Ніби всі квіти за все літо зібрали в один букет і простелили його просто біля тебе. А ти при цьому лежиш на трав'янистому пледі і відчуваєш той життєдайний імпульс рослин, а аромати дурманять розум і розчиняють у собі.

Тихо, м'яко, солодко. Так розважливий серпень уже починає збирати в корзину надій урожай зі сповненого прагненнями літа. Перебирає в пам'яті події, що відбулися, і відбирає найкращі, змушує згадати всі уроки й перевіряє, чи всю літературу на літо ти прочитав.

А цим часом зорепадом із небесної темряви сиплються мрії. Витанцьовують, сміються, змушують затамувати подих. Здається, що достатньо лише простягнути руку - і от ти вже торкаєшся чогось магічного й далекого, але такого, про що бажав усе життя.

Так. Тихо, м'яко, солодко й зоряно. Ніби у казці сивий дідуган Всесвіт сьогодні просто до рук кладе тобі десятки діамантів, і лише ти визначаєш, що з ними зробиш уже завтра...