Гойдалка і горобці

Веселі горобці вивалювалися на дитячому майданчику в пилюці, перемішаній із дрібними камінцями, й бешкетно переглядалися між собою. Не могли зрозуміти, що за грайлива істота шарпає час від часу ногами по землі, здіймаючи ту ж пилюку й, власне, заважаючи їм робити їхні буденні справи. А то була я. Посеред майже порожнього дитмайданчика, у розпал літньо-осіннього дня, відверто цілувалася з вітром, каталася на гойдалці й намагалася зрозуміти речі, про які мало говорять, ще менше, мабуть, думають.

Горобців ставало все більше, своїми гамірними розмовами вони порушували хід моїх думок, змушуючи споглядати за їхніми ігрищами. Вітер ставав усе гарячішим і надокучливим, цілував руки, шию, волосся, підштовхував мою гойдалку все вище. Довкола - лише горобці і вітер. І я.

Ноги вперед/корпус назад - і вільно летиш прямо. Ноги під себе/корпус уперед плюс трохи зусиль - і ти підіймаєшся вище. Ще вище. А потім знову вперед і так само вище. Прості рухи, навіть не інтуїтивні, а рефлекторні, а скільки в них смислу.

Ти все життя летиш уперед, хоч і здається, що рухаєшся назад. Проте це твої рухи, як на гойдалці. Щоб просунутися/пролетіти трохи далі - випрям ноги і спрямуй корпус назад. Щоб це далі було ще далі і якісно іншим, додай зусилля, опусти корпус уперед і штовхай ту кляту гойдалку. З неї немає виходу, хіба випадеш. І ти не маєш вибору, хіба повна зупинка. І довкола завжди будуть гамірні й настирливі горобці, які дзвінко сміятимуться з твоїх рухів. І так само завжди поряд і скрізь буде вітер, що огортатиме то теплом, то холодом, але цим надаючи життєво важливих повітря і підтримки на льоту.

Година. Дві. Три. На сусідніх гойдалках почали збиратися діти, які в тому вбачають нині лише розвагу. Горобці в пилюці. І я. Втомлена, розхристана, обцілована вітром, зі сльозами на очах і щаслива від того, що катаюся на гойдалці, плюючи на вік і статус, що від страху набраної висоти до синців надавила долоні, від того, що з однієї ноги злетів босоніжок і що зграї думок від цього процесу просто злетіли до неба й дали мені змогу рухатися. Просто і рефлекторно.