Татко хотів хлопчика. Звісно, який чоловік не хоче первістка-сина. Йому й сказали, що буде хлопчик. Хто ж тоді знав, що дівчинка Аня просто неправильно вляглася у мами в животику. Аня знала!) Аня й народилася... дівчинкою.
Я мала бути Андрійком, бравим пацаном, що ганяє у футбол і любить порибалити. Тому татко брав мене на риболовлю, грав зі мною у відеоігри та вчив паяти мікросхеми. Мабуть, йому було боляче, коли замість посиденьок за вудочкою, я обирала прогулянки з подружками, а замість мікросхем - тіні й помаду. Його ніхто не навчив бути батьком для дівчинки, а мене - бути сином, яким я не є. І так, потім, ми ще довгі роки шукали ті вміння, мабуть, що шукаємо й досі.
Кажуть, батько для дівчинки формує ідеал чоловіка, її програми поводження з ними. За відсутності батьківської любові, вона все життя шукатиме чоловіка, що любитиме її, як "тато" і матиме купу психологічних проблем. Мій сформував не ідеал, мій татко дав мені досвід, навчив розуміти чоловічу душу, бути другом, рибалкою, а наші непорозуміння вчать мене бути жінкою і не шукати в чоловіках його. Так, це не звична історія щасливої родини, у нас багацько спільних образ, і ми майже не спілкуємося. Та в мені - його кров, краса, розум і характер. За що таткові і дякую! Все ж добре, що ти є!
Коментарі
Дописати коментар