До цього стану, мабуть, треба прийти, вирости чи вистраждати його. Ходити босяком, бігати по склу, оголяти душу й тіло, втратити все, щоб, зрештою, зібрати пазл. Чи його частинку. Стан, коли ти - краса. Коли краса - в тобі. І коли ти - в красі. Коли ти - в потоці, коли ти вчишся не просто довіряти, а довірятися простору.
Соренто - це не місто. Це стан. Стан, коли ти і місто зливаєшся в одне ціле, і це - цілісність у всьому. Соренто - це коли немає жодної зайвої думки. Лише ти, краса і бажання, які насправді збуваються. Соренто - це янгол, який приходить до тебе після смерті і, беручи за руку, відроджує твою душу. Тихо, спокійно і красиво.
До цього стану, мабуть, треба прийти, прилізти й припасти. Всім тілом і духом. Відчути аромати на смак і спробувати страви хоч і на дотик. Спуститися униз до моря, а потім здійнятися на вершину повз чарівні сади, вулички, гори. Це стан. Краси і власної цінності. І це цінно.
Коментарі
Дописати коментар