Печеня з любові

Людина постійно хоче чогось більшого, ніж має, грандіознішого чи кращого, ніж у когось. Шукає, де глибше, і вірить у примарне щастя, що можуть дати гроші. Може, вони його й дають. Та справжні подарунки й емоції нам дарують ті, хто поряд. І цей еквівалент не виміряти книгами, прикрасами, не привезеними магнітиками з далеких країн чи оберемками квітів. Це те, що не купити ні за які гроші й не змусити когось відчути насильно. Це - твої люди і їхнє ставлення до тебе. Це любов або ж інгредієнти до неї.

Вона прийшла до мене з невеликим пакунком. Обійняла, поцілувала й почала діставати подарунки, хоч мій день народження давно минув. Звично, це мала б бути книга чи червона помада, та її серце, вочевидь, знало краще чи відчувало інакше. Подруга дістала з пакунку домашні яйця, закрутку і великий, соковитий шмат м'яса. Справжнього такого, свинячого м'яса. "Нє-нє, - каже. - Це не подарунок. Це так, тобі до столу! А коли буде змога, я подарую тобі щось вартісніше". І не знаю, чи зрозуміла то вона, але цією дією вона відкрила серце одночасно нам обом. Вона просто і щиро відкрила в нас обох її. Любов.

Ми її шукаємо скрізь. Хто - в жінках, хто - в чоловіках, хто - в роботі чи дітях. Комусь її дарують друзі, комусь її даруєш ти, навіть, якщо той хтось тої любові не дуже то й хоче. Я давно не вірю в любов між чоловіком і жінкою, і головний критерій відносин нині - аби не ображав, та сама любов приходить до мене щораз і стає перед очі у подобі людей з абсолютно різними намірами й подарунками.

Люди, що трапляються на твоєму шляху, - це лише твої люди. Неважливо, чи б'ють вони тебе межи очі, чи цілують у лоба. Це твоя колекція душ. Це саме ті душі, що мають тебе супроводити, навчити, допомогти, образити, вдарити чи відкрити. Вони це роблять, як уміють або як ми того заслуговуємо. Одні люди нас битимуть і ображатимуть (чи то ми так реагуватимемо), а інші, наші, кладуть до наших рук любов. Аби ми додали до неї свої інгредієнти - частинки душі, почуттів і емоцій - та приготували з неї печеню. Печеню з любові. Яку ти потім розділиш і зі своїми людьми, і з тими, хто ними має стати згодом.