Перші п'ять разів

Перші п'ять разів. Важко лише перші п'ять разів. У будь-якій вправі, незалежно від кількості підходів. Перші п'ять. Останніх п'ять уже не відчуваєш. А посередині лише рахуєш: 6, 7, 8 (ти можеш), 9, 10, 11 (ти долаєш біль), 12, 13, 14, 15 (ти змогла!).

Перші п'ять страв. Можливо, важко даються лише перші п'ять страв і міксів у житті, незалежно від подальшої рецептури й потреби? Не зрозуміла алгоритму, не вгадала з температурою, підвели інгредієнти, навіть не спробував той, для кого старалася. Проте перші п'ять - і далі ти визначаєш сама, на що здатна.

Перші п'ять робіт. Ймовірно, важко відпрацьовувати лише перші п'ять робіт? Типи керівників і колективів, щоразу нові навички, постійно відганяєш страх, набиваєш гулі, визначаєш межі цинізму й особистого простору й життя. Але ж перші п'ять - прожити, відпахати, відчути, остогиднути. А після - ти прагнеш, ідеш на дно, мрієш і зависаєш між мулистим дном болота і його поверхні. Можливо, рвонеш угору (ти зможеш), а може - довго борсатимешся, не відчуваючи сил і втрачаючи дихання (ти долаєш), та вижити можна лише так (ти досягаєш).

Перші п'ять життів. Зрештою, може, так нам усім важко лише перші п'ять прожитих у цій реальності життів? З їхніми вправами, стравами, роботами й почуттями (теж перші п'ять лише боляче, а там - учишся блокувати), релігіями, політиками й орієнтаціями. Чи, можливо, шкіра пече й кровоточить лише перші п'ять разів, поки залазить під час трансформацій і розколу ілюзій? Перші п'ять - а там уже буде неважко, смачно й усе за готовими схемами. Та чи буде потім цікаво, га?