Ліхтарики-гірлянди за вікном затишної кав'ярні погойдувалися від легких доторків зимового вітру, м'яко розрізаючи сутінки ледь морозного надвечір'я. Мов блискучі намистинки звисали над головами перехожих, змушуючи тих мимоволі усміхатися цій світловій грі приземлених зірочок. У кав'ярні тихо грала музика, слугуючи фоном для приглушених розмов відвідувачів, які приправляли їх сміхом і зніяковілими поглядами. Терпкий аромат апельсинів змішувався із запахом кави, вершковим післясмаком лате, гріючи випадкові душі, що зійшлися тут в одному моменті застиглого часу.
Вони сиділи за столиком біля вікна, тривожно вглядаючись то одне одному в очі, то у відблиски вогнів за вікном. Розмови про Всесвіт, таємниці реінкарнації та подорожі світом були лише тлом несказаних думок і випадково колись однакових бажань, що так і застигли, мов згущене молоко, на дні келиха, де мав бути лікер насолоди. Вона вже потай у своїх мріях народила йому двійко дітей (знайшла їм хрещених і придумала імена), спланувала три-чотири подорожі й вибрала шпалери для спальні у їхньому майбутньому домі на краю лісу. У жінок завжди мрії мають додатковий двигун, що обганяє чоловічу нерішучість чи збиває, наче кеглі в боулінгу, одна за одною спроби врятуватися від лавини емоцій.
Хтось на небі пролив темно-синю пасту з ручки, що мала б написати хитку історію невловимого і бажаного щастя. Ліхтарики від того ставали все яскравішими, золотом розливаючи наче з сотень маленьких генераторів світло за вікном кав'ярні. Вона вже відчувала той холод, що пробирався у її наївні мрії, червоною ручкою перекреслюючи імена дітей і темним маркером замальовуючи яскраві сімейні прогулянки. Він чесно зізнався, що лише обирав, та вона не встигла на кастинг, що він би й хотів, та життя - не намисто з красивих вогників, а маленька кав'ярня, де подають не те, що замовиш, а те, про що кожен зміг домовитися. І вона, на жаль, не змогла.
Вона ще довго вдивлялася у ліхтарики, стримуючи струмки сліз на розпечених від раптово згорівших мрій щоках. Вогники гірлянди тихо погойдувалися від доторку вітру, п'янкий вечір наступав на снігові замети, у яких тонуло місто, і лише затишна кав'ярня привітно пахла апельсинами, кавою та нездісненними бажаннями, що зійшлися в одному моменті застиглого часу.
Коментарі
Дописати коментар