Діряво-фатиновими ночами ми ховались за гратами власних життів, прикриваючись ганчір'ям обірваних фраз, стираючи підписи приналежності на папері наших тіл. І я була лише квіткою на твоєму плечі, дівчинкою у твоїх руках, лялькою у твоїй іграшковій колекції та артефактом під стінами твоєї зачиненої душі. Я дихала тобою, падаючи від того п'яною у пекельний вогонь твоїх обіймів, і перетворювалася на німу рибу під водоспадом твоїх цілунків. Та ти лише в'язень, що може ненадовго вислизати у ніч, а я вільна - я маю літати.
У вологих печерах глухо-німих лісів несвідомого ми ховались від світла своїх життів, запиваючи гірким трунком неминучу й жорстоку печаль. І ти був тавром на моєму тілі, силою у моїх руках, дияволом-лялькарем у моєму ліжку і розкрадачем у гробниці моєї зламаної душі. Ти хтивий вітер, що приносив на крилах свого чорного піратського корабля запах абрикосового цвіту, від якого ми втопали п'яні у заборонених морях тих ночей, роздертих списами гучних дзвінків. Проте ти в'язень, звично залежний від свого ката, а я вільна - я маю літати.
Липучо-в'язкі ігри лицемірних коханців наших життів поглинули докази спільних злочинів, що ми коїли, прикриваючись масками політичних визначень. Я квіткою всохла без твого плеча, ти вкрив моє тіло шрамом від тавра. Проте ти в'язень, що брехливо подовжує термін придатності своїх обіцянок, а я вільна - я маю літати, оминаючи пастки на палубі твого піратського чорного корабля.
Коментарі
Дописати коментар