Минув рік, знаєш? Відколи в сильну заметіль ми бродили у пошуках сніжинок, що витанцьовували у тіні ліхтарів, ганялися за світлом різнокольорових фар машин, що весь час кудись поспішали. Відколи ми фіксували свої відображення в дзеркалі ванної кімнати, яке ти мені купив, і вірили, що разом ми зможемо перемогти всіх. Та ми не змогли побороти себе.
Минув рік, пам’ятаєш? Відтоді, коли у тебе з вуха від болю моєї втечі йшла кров, а обкурений нахаба таксист не хотів мене від тебе забирати. Відтоді спливло стільки слів, поцілунків, рваних сорочок і обіцянок усе виправити. Та ми не змогли змінити себе.
Минув рік, відчуваєш? Від того часу вже згнили всі наші спогади, пожовкли фото, стерлись файли, згоріли залишені поспіхом речі, поховані почуття на цвинтарях наших сердець. Від того часу з нами постійно інші. Вони пробують замінити космос, який ми втратили, ще довго після цього дня намагаючись його зшити у ціле. Та ми не змогли зібрати докупи себе.
Минув рік, уявляєш? Від моменту, коли вибухнув наш світ, ударною хвилею відносячи обох на абсолютно різні континенти буття. Від того моменту, як ми борсалися у в’язкій багнюці невирішених ситуацій. І ми не змогли. Цей рік усе вирішив за нас. І він минув, його відпускаєш?
Коментарі
Дописати коментар