Колючі й холодні сніжинки спускалися по невидимій волосіні з вагітних холодом чорних хмар. Металевими нано-ножами різали шкіру, скельцями оселялися в очах, перетворювалися на гарячі й недоречні сльози. Отак лежиш на пухкому матраці зі снігу, робиш автоматично рухи, що формують під твоїм тілом янгола, й підставляєш обличчя під мініатюрні скальпелі. "А, може, не достатньо гарна? То нехай це хірургічно виправить сніг. А, може, занадто жива/емоційна? То най мороз відбере почуття й просто в серце величезним шприцем із байдужістю зробить ін'єкцію!" Тиша. До цих дурних прохань лише скрипом відзивається сніг на безлюдному нічому пляжі.
Білим сріблом від часу до часу пробивається крізь щільне й темне полотно хмар місячне сяйво. Слугує операційною лампою для тисяч гострих сніжинкових ножів, що ось тут, от просто зараз готові прооперувати твоє обличчя й тіло, аби тобі... аби тобі що? Полегшало? Всі постійно торочать про цю незрозумілу легкість, привабливу простоту й цікаву тупість. Весь час стверджують, що ти надто складна, у твоїй голові забагато важких мідяків думок, знань і прагнень. Витруси, кажуть, як зі скарбнички, все оте логічне, розумне, ефективне - одразу життя налагодиться. А ти трусиш-трусиш ту голову і все, що в ній, ніби ці сніжинки крізь небесне сито - і однаково опиняєшся горілиць тут. На цьому безлюдному нічому пляжі, який не дає тобі відповідей, чи ти достатньо гарна, турботлива, віддана, надійна?
Пряно-медово-гіркуватим дурманом, як той шаман із індіанських лісів викурює нечисть, тонка сигара сірим ледь уловимим димом розганяє думки. Примушує кричати, щоб аж до острова чути, відчувати себе, смакувати емоції і, хоч із болем, та відпускати тих, хто тебе їв, як торт, хто тебе заганяв, як собаку, у сумніви, хто тебе, зрештою, ніколи не обійме як цей сніг, у якому ти й досі валяєшся. Сніжинки, танцюючи, роблять сотню уколів на хвилину, проштрикають тебе наскрізь і перетворюють на лід. І так справді байдуже: чи ти така, чи ти легка, чи ти щось комусь винна, чи винен хтось щось тобі. У тебе є лише ти, найближчі друзі, мільйон думок і протиріч та цей безлюдний нічний пляж.
Коментарі
Дописати коментар