Із двома, трьома й більше... Зі збоченнями й без них... З емоціями чи з фальшивими масками, що "мають бути" у процесі зйомок/перегляду порно. З осудом, соромом, цікавістю... ви дивитеся фільми такого жанру? Чи точно знаєте, навіщо це робите ви чи ваш сусід, я чи моя подруга, той сором'язливий хлопчик чи ген той агресивний мен?
Історія справді про кіно і тіло. А ще про секс, обізнаність, освіту й суспільну думку. Про особистість, що поборола страх перед собою й громадським осудом. Про зустрічі й прощання, життя інтроверта у світі екстравертів. Чесне й непоказне. Навіть трішки про футбол.
Історія про героїню, яка в цілому не знала, що хоче від цього життя, проте точно відчувала й усвідомлювала свої потреби і без зайвих вагань їх задовольняла. Неважливо, був то відвертий фотосет, зміна зачіски, подорожі автостопом чи зйомки у порно.
Бісило на початку, що твір писав чоловік, а оповідь веде жінка. Дратувала сама ця жінка, її батьки, чоловіки, вчинки. "Якесь дурне", - крутилося в моїй голові. А потім "клац" - і стало соромно. Бо те "дурне" протягом історії виросло: без жалю й сорому, показало тобі всю інакшість і способи її прийняття. А тебе й досі називають "якимсь дурним", "прибацаним" і ти так само борешся за це прийняття, як і зрештою кожен. То яке я, ви, ти, він чи вона маємо право засуджувати чужий шлях, не відчувши всі порнозбочення власного?
Коментарі
Дописати коментар