Місія: пізнати за 7 хвилин, або Швидкі побачення у Черкасах

"Що означає тату?", "Чому така красива дівчина - і тут?", "Ти хоч знаєш, що таке аутсорсинг?". Це топ-3 питань, які мені ставили протягом 8 побачень, кожне з яких тривало рівно 7 хвилин. Так досить незвично й цікаво минули нещодавно вже шості Швидкі Побачення у Черкасах, які організовують мої любі котики-амури Володимир Панченко й Valentina Pinkovska. Захід мав дуже затишну атмосферу, тішив простотою і щирістю, смакував ароматною кавою і хвилював, смішив і змішував у різноманітні емоційні коктейлі присутні душі. 

Швидкі побачення - це не про когось, не про чоловіків і жінок. Це про готовність визнати, чого саме тобі бракує у житті, про пошуки того, у чому зневірився, про поранення, які є у всіх і які відголосками пережитого болю керують реченнями й визначеннями. Водночас це - можливість зрозуміти й побачити, що ти такий не один і хтось навпроти теж ризикує своїм комфортом, аби пізнати тебе. Нехай і за 7 хвилин.

Для мене ці побачення - це про пізнання себе. Це вихід із темної печерки, де поховані колишня сім'я, невдалі відносини, розчарування і сподівання, що тебе врятує той хтось, якому вже чотири-п'ять-шість тижнів до тебе не має діла. Це осмислення своїх помилок і прийняття факту, що ти - красива жінка і маєш, дідько забирай, право посміхатися і, принаймні, з повагою прийняти чиюсь віру у кохання, якщо сама такої не маєш.