Він усе знав

Він усе знав. Скільки чоловіків буде після і скільки жінок буде окрім. Він знав усе до того, як усе почалося, і знав, яким болем для обох це скінчиться. Він знав навіть, якого розміру буде вічко у голки цього дощу, що намагався безболісно мокро зшити вени розірваних почуттів докупи. Він знав і говорив це безперестану їй. Як безкорисну мантру, у яку більше ніхто не вірить. Навіть вони.

Він усе знав. До того, як ці знання отримала вона. Він знав усе до того, як її ступні пройшли сотні тисяч кілометрів чужих доріг і стоптали з десяток кросівок. Він знав, що цього травневого дня він її покине, а наступна червнева ніч стане для обох смертельною. Що її рани кровоточитимуть ще з рік, як відкрита черепно-мозкова, і що кров від розірваних мозолів на її ногах заливатиме сандалі, й що вона падатиме й падатиме знов. На голий асфальт, на чужі холодні тіла. Він знав. Проте ніяк цьому не зарадив.

Він усе знав, так само, як знали усе й небесні блискавки, що пророкували лише гріх і смерть цим почуттям. Він усе знав, та йшов за нею крок за кроком повз лавки невідомих дворів, за ароматом нових парфумів, повз десятки днів того щастя, що мовби туманом марилося на далекій річці того почуття, що називають коханням. Він, чорти б його ухопили, все знав. І казав, і дорікав, і ображав, і, зрештою, пішов.

Та він не все знав. Він не знав, що під серцем билося серце. Він не знав тої сили, з якою вона навмисне давила на той мозоль на нозі, аби перестати вірити колючому болю. Він не знав, скільки їх буде після і що хтось буде окрім. Він не знав, що біль, якщо до нього звикати, стає непомітним. Він не знав. Проте це все взнала вона.

P. S. Текст художній. Усі збіги з реальними людьми - випадкові.