Підрив гірського плато, 16 років будівництва, спустошена державна скарбниця - і казковий замок на 110 кімнат на чарівній горі у темно-зеленому лісі побіля водоспаду заховав його божевільну душу від людей. Так Людовік ІІ, король Баварії, створив палац Нойшванштайн, що ніби завис над горами, загорнувшись у светр із соковитої зелені, укрившись ковдрою із туманів і залишивши шпаринку у вигляді великої брами для таких же шалених душ.
Кажуть, Нойшванштайн - це відображення внутрішнього світу короля, що надто захоплювався казками й вірив в існування потойбіччя. Тоді, у 19 столітті, для всіх Людовік ІІ був несповна розуму диваком, що чув голоси, кланявся кущам і перевдягався у героїв казок, на яких зростав. Він не бажав правити, йому не щастило з жінками і понад усе на світі Його Величність хотів створювати "прекрасне заради прекрасного", а потім годинами просто насолоджуватися виглядом підсвіченого замку, стоячи самотньо на мосту над водоспадом, що вирує в горах.
Багато років замок мене манив до себе. Вабив майже нереальною невагомістю з картинок, кликав мальовничістю із заставок діснеєвських мультфільмів і магнітом притягував мою таку ж божевільну душу, якій годинами кортить гуляти у зачарованому лісі, вбачати у стовбурах старовинних дерев хатинки гномів, між зеленим віттям чути порухи крилець фей і годинами вдивлятися у вікна тих 110 кімнат, уявляти міфічних істот, що могли би тут знаходити прихисток. І, зрештою, зрозуміти (хоч на мить) - ти "вдома", а весь шлях, який до цього вів, вартий того відчуття!
Коментарі
Дописати коментар